Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 917/566/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача,Татькова В.І.,

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24 червня 2015 рокуу справі№ 917/566/15господарського судуПолтавської області за позовомПриватного підприємства "Амарант-Агро"доПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Луксор-УТР", 2. Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондаренко Валентина Григорівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за участю представників від відповідача: Кривошеїн П.П.

ВСТАНОВИВ:

ПП "Амарант-Агро" звернулося до господарського суду Полтавської області із позовом до ПАТ "Банк Кредит Дніпро" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.05.2015 (суддя Пушко І.І.) задоволено клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю, передано справу №917/566/15 за підсудністю до господарського суду м. Києва.

Ухвалу мотивовано ч.3 ст.15 ГПК України, ч.1 ст. 20 та ч.1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження".

Місцевий господарський суд виходив із того, що оскільки оскаржуваний виконавчий напис може виконуватися лише Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Артема, 73, постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника, оголошення заборони на його відчуження винесено в м. Києві, то місцем виконання оспорюваного позивачем виконавчого напису є м. Київ.

Таким чином суд дійшов висновку, що дана справа підсудна господарському суду міста Києва.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 (судді: Бондаренко В.П. - головуючий, Россолов В.В., Терещенко О.І.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю, справу передано на розгляд до господарського суду Полтавської області.

Суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, із того, що за виконавчим написом нотаріуса від 30.01.2015 звернуто стягнення на належне позивачу рухоме майно за місцезнаходженням Полтавська область, Лубенський район, село Вищий Булатець, вулиця Оржицька, 1.

Саме вказане місце є місцем виконання рішення. У зв`язку з цим позивач правомірно звернувся із даним позовом до господарського суду Полтавської області.

ПАТ "Банк Кредит Дніпро" не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін.

У скарзі зазначено, що згідно ст. п.2 ч.1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження" оскаржуваний виконавчий напис може виконуватись лише Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що розташований у м.Києві.

Також скаржник зазначає, що відповідач знаходиться у м.Києві.

В силу ч.3 ст.15 ГПК України дана справа підсудна господарському суду міста Києва.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження.

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.15 ГПК України справи у спорах за участю боржника і стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Оскільки виконавчий напис нотаріуса відповідно до п.4 ч.2 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом і його виконання провадиться у відповідності до вказаного Закону, місце його виконання визначається ст.20 Закону України "Про виконавче провадження".

За ч.1 ст.20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Господарський суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду вказав, що поняття "місце виконання рішення" не є тотожним поняттю "місцезнаходження органу виконавчої служби", оскільки місцезнаходження органу виконання по суті являє собою лише територіальне розташування органу, до підвідомчості якого входить виконання певного судового рішення. "Місце виконання рішення" включає в себе фактичну реалізацію державним виконавцем заходів примусового характеру (місце практичного проведення заходів примусового виконання рішення суду) у місці розташування постійно діючого органу або майна боржника.

Під місцем виконання рішення не можна вважати місце винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та про накладення арешту на рухоме майно, оскільки останні являють собою лише документальне закріплення певної виконавчої дії, практичне виконання яких і проведення виконавчих дій буде реалізоване вже за місцем розташування постійно діючого органу або майна боржника.

Апеляційний господарський суд встановив, що за виконавчим написом нотаріуса від 30.01.2015 звернуто стягнення на належне позивачу рухоме майно за місцезнаходженням Полтавська область, Лубенський район, село Вищий Булатець, вулиця Оржицька, 1.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки з приводу того, що позивачем правомірно обрано при поданні позовної заяви підсудність зазначеного спору господарському суду Полтавської області.

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За наслідками касаційного провадження порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не встановлено.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Банк Кредит Дніпро" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 24.06.2015 у справі № 917/566/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков